Жила стара мати...

Жила стара мати...
Одну дочку мала.
Вона її щовечора        |
По воду посилала.       | (2)

Іде-іде доню,
Торбу не барися.
Сонце зайде,            |
Місяць зійде.           |
Додому повернися!       | (2)

Хлопці риболовці,
Козацького роду.
Візьміть мене           |
На свій човен,          |
Перевезіть через воду.  | (2)

Ми б тя перевезли,
Як би хвиля не била.
Якби твоя стара мати    |
За тобою не тужила.     | (2)

Моя стара мати
Не буде тужити.
Вона сама добре знає,   |
Що я не маю з ким жити! | (2)

Скочила у човен,
Тяженько зітхнула.
Відбилася від берега,   |
Ще рученькою махнула!   | (2)

Ніхто того не бачив,
Тільки стара мати...
Що стояла край берега,  |
Біля старенької хати.   | (2)

Поділитись сторінкою: