| |
Раз, два, три, чотири,
Я вже не той, кого ти бачив давно.
З роками стаю більше байдужим,
А після того, як продали в Бориславі квартиру,
Я усвідомлюю, де моя хата, тепер не дуже,
У Львові мене чекають на вили,
Я забагато балакаю і для їхньої туси я - тупо чужий...
Але і в Києві я вже також нікому не милий,
Та все одно як можу ці куплети вам далі пушу...
В моєму серці роками зима,
Серед метрового снігу я йду по слідах,
Я або хитрий засранець, або передбачливий,
Тому в мене завжди є запасний план.
Боже, я би ніколи їм зла не побажав,
Знаю, всюди є межа, а вже завтра
Ми як нічого не було будем битись на ножах,
Бо у кожного існує своя правда.
Не віддам своє тобі, треба було
Вбити мене в утробі, в Бориславі
Не подякуєш на собі,
П'ятсот вісімдесят п'ятій пробі...
Приспів:
Сильно не вбивай мене!
Не полюбиш насильно, викупай мене!
Снігопадами масивними накривай мене,
Потріпай мене сильно, але тримай мене!
Не вбивай мене сильно! Не вбивай мене!
Не полюбиш насильно, викупай мене!
Снігопадами масивними накривай мене,
Потріпай мене сильно, але тримай мене!
Су*и рвали на шматки мене сала,
Вас було валом, коли впав я.
Доля вас балувала, вам було мало,
Вдало Шмара ночував з сірником у жерлі вулкана,
Поки Келуш не розчавив вас молотом Шаокана.
В бабин килим замотаю вас, стадо, це карнавал,
Ми не за песо тут, де мама вже несе вам Корвалол.
Вело мене, волав вам devіl won, Венді не влом,
Вином залию дно, Венді - Веном. Ви лол... Ви лом...
Видихай, брат!
Ви мені не потрібні! Просто викидаю вас |
Зі свого життя так тупо, фак оф! |
Ви мені не потрібні! Просто викидаю вас |
Зі свого життя тупо, фак оф! | (2)
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
