О, яка ж ти сумна, Україно моя...

О, яка ж ти сумна, Україно моя,
Навкруги оповита темнотою...
З яким жалем оце тебе згадую я,
Як пошарпані груди турботою!

Не складаю пісень твоїй дивній красі,
Бо не бачу у стані сучасному...
Розпинали тебе всі до одного, всі,
Хто був паном у краї нещасному.

В царство казки твій рай на журбу одліта,
Мов прибитий негодами зимними,
А чи зможе ж кому смерть-руїна ота
Сповнить серце чудовими гімнами?

Світло правди нести проти лютого зла
В боротьбі із тяжкою годиною,
Працювать на користь та рятунок села —
Має бути любов'ю єдиною!

Поділитись сторінкою: