Він прийшов із війни

Він прийшов із війни,
А війна та живе ще у ньому,
В його думці і снах,
В похоронках, що линуть братам...
Зі сльозами в очах він
Вклонився батьківському дому,
Та душа десь воює...
Душа іще досі десь там...

Він вже дуже давно
Не боїться фізичного болю,
Бо є рани страшніші,
Ніж ті, що рубцями взялись.
І він зна, як ніхто,
Що й один бува воїн у полі,
І він зна, як ніхто,
Що не буде життя "як колись"...

Він прийшов із війни
На дві тисячі років старіший,
На дві тисячі років мудріший
За всіх мудреців.
І він зна, як ніхто, що життя —
То є скарб найцінніший.
Він стрічав на шляху
І Людей, і безрідних людців.

Йому сняться і досі
Окопів розтерзані груди
І врятоване дивом
Сіреньке мале кошеня...
Він прийшов із війни —
Із театру страшного абсурду,
Де за кожну виставу
Занадто висока ціна...

Поділитись сторінкою: