Сповідь командира

Пробачте, хлопці мої,
Що я вас не вберіг,
Годиноньки лихої
Собой закриють не зміг...
Пробачте, мама й тато,
Ваш син героєм був.
Не зміг я врятувати,
Біль в мені... Все відчув...
Болить моє серденько
І рветься, і кричить.
Пробачте, тато й ненька,
Сумую кожну мить...
За вами, хлопці мої,
Який страшенний біль...
Я ваші голоси, розмови
Чую звідусіль...

Приспів:
Не сумуй, не плач, козаче,
Хай від тебе орки плачуть!..
Знаю, важко як, мій сину,
Боронити Україну!..
Знаю, важко проводжати
В путь останню свого брата...
Стали зорями над нами
Хлопці твої ангелами...

Я очі закриваю,
А спогади, мов тінь...
В окопі, як сиділи,
Ділили хліб і сіль.
Ви впевнено казали:
З тобою, командир,
Ми разом, не нервуйся,
Настане скоро мир!
Сумую я за вами
І розриває біль...
Помстимося, розіб'ємо
Тих клятих ворогів!..
Сумую, хлопці мої,
Який страшенний біль...
Я ваші голоси, розмови
Чую звідусіль...

Приспів.

Я вірю в Україну,
В незламний наш народ!..
Дай, Боже Милий, сили...
Ми переможемо!

Поділитись сторінкою: