Війна своїх дітей не має

Маленькі пухлі рученята
Тримають таткову медаль...
Таких медалей є багато –
Посмертно виданих, на жаль...

Ціну життя війна не знає,
Вона жорстока та страшна,
Діток сирітками лишає,
Вкорочує людські життя...

Війна своїх дітей не має,
Тому й чужих їй не шкода,
Вона калічить і вбиває
Без перебору й співчуття!..

Дівчатко, схоже на Вкраїну,
У вишиванці чепурній...
Як розказати цій дитині,
Що татка вбито на війні?..

Загинув він за Батьківщину,
Їй пояснили як змогли...
Здолав ворожу, злую силу
Війни кривавої руки...

Болить душа за Україну,
За тих, що гинуть у бою...
За всіх, хто боронить Вкраїну,
Щоб не було на вік війни...

Країну будем захищати!
Здолаєм горе і біду!
Щоб діток долі не губили!
Батьків не слали на війну!

Поділитись сторінкою: