Богородиця

А, що ж тобі Богородиця говорила,
Коли схилялася, вкриваючи термоковдрою?
Розповідала, як бере пекучу кирилицю
І вночі на безжальні ножі перековує...

В аптечці тонкими пальцями вишукуючи кровоспинне,
Казала, як з наших доріг прибирає каміння.
Шептала: Не спи, не спи, відповідай мені, сину,
Мова - червона вишивка хрестиком по піднебінню.

Вона, я підгледів, заплакала, коли на ґанку курила,
І здалася близькою й молодою - до сказу.
І пообіцяла, що в мене скоро виростуть крила,
Стану срібним соколом, сховаюсь у неї в пазусі.

Ти мариш, братику, мариш, не можна такого казати.
У тебе синіють губи. Я зараз когось покличу.
Вона мені обіцяла. Вона мене збудить завтра,
Теплу руку притулить до обвітреного обличчя.

Поділитись сторінкою: