| |
Шось не пишуться пісні для супермаркетів
Про байрактари,
Мені здається, Кашляючий Ед мене вдарить,
Він іноді повертає кермо ровера на зустрічну,
Шоб я з його вуст почув - я живий!
Голосом Петра Моставчука, та це вже ліпше, ніж
У вишиванці Аліна Паш - я пхаю глибше ніж
В рану, шо не заживе після внуків мого сина,
Моя хата з краю сьогодні вже не красива.
Ракета стирчить зі стелі - то моя нова люстра...
Бог живе чи він помер? Ну скажи шось, Заратустра...
Зараз в Тустань під Скріптоніта, *обни водки з перцем,
Твої в'єтнамки на пляжі натерли гірше берців.
Літом війна триває теж, горе не минулось,
Людина пішла від мавпи, але згодом повернулась.
Я так само боюсь заслинитись перед бананом,
Бо мені добре буде, лиш коли москалям погано!..
Поки не пізно, ліпше вирвати декілька зубів,
Бажаєш смерті москалю? Тоді *баш його в собі!
Не дякуй за мову, заради предків на Соловках
30 років за мітлою, а в роті - присмак совка,
Який не перебив, на жаль, такий солодкий Стіморол...
Ти лезо маєш? Пригадай, ми читали з Ігором
Ріж пожовкле покривало - свою меншовартість,
Бо їм вже "надо свалівать", а нам - вже повертатись
До свідомості, бо ми шось дуже довго пролежали
З пораненням...
Наші діти вже співають Гімн Держави,
Тож не смій казати, шо при Кучмі було добре, пацик!
Або можеш повторити це при матері Гонгадзе...
Моє серце нагадує велику гематому,
Нині помираю, але воскресаю день по тому,
Все таке непотрібне, коли бачиш Кременчук,
Мені шкода, шо нині ше не кожен вибух цей почув... Поділитись сторінкою: 
| |
