Кохана

Ти – та, що навік,
Ти – мрія, повір!
Бо тихо закоханий в тебе
Сам Всесвіт!
За миті любі
Я вдячний тобі,
З тобою, єдина,
Хоч в самую безвість!

За те, що в душі
Так часто дощі
Взлілеяні з них
Саме ті чароцвіти,
Щоб їх вберегти
Всі впали святі,
Бо доля мені - тебе
Вічно любити!

Солодша за сни,
Ти – пісня краси!
І нібито всі
Вони решта – омана.
Ти, навіть, весні
Суперниця... Ні!
Нема тобі рівних
В цім світі, кохана!

Поділитись сторінкою: