| |
Своєю подругою тебе називав,
Старалась ти мовчати і терпіти,
Та вперше він тебе поцілував
Подарував троянди білі квіти.
Та дивна ніч казковою була,
Ти не хотіла його відпустити,
На ранок залишилася сама,
Не можна, ой, не можна так любити!
Приспів:
Ти не люби жонатих, не люби! |
Ти не цілуй! Не заглядай у очі, |
Бо він - не твій, чужого не кради! |
Загубиш серце у безсонні ночі... | (2)
Ти знову заглядаєш, чи прийде,
Щоб поцілунком знов його зустріти,
Та він - не твій і твоїм не буде,
На пам'ять лиш засохлі білі квіти...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
