Пишаюсь, що Українкою зовуть!

Дивлюсь на землицю з пташиного польоту...
О, який цей світ прекрасний з висоти?..
I мій сизокрилий птах є за пілота,
Милуюсь пейзажем Божої краси...

У грудях переповнює радість світла,
Зима, а чи спека, день, як в горнилі, -
Виблискує сонце, небесна палітра,
Відлунюють голоси журавлинні...

Люблю тишу і споглядаю на зорі,
Як вітер жене хмаринки, сяє сонце,
I вітають мене стрункі тополі,
Подають віти руки у моє віконце...

Від сонячних променів зникає імла
Нічка відходить в зоряні планети,
Небо розсипає роси, квітне весна,
І солодить душу пісня сонети...

Дякую Богу за всякі ласки земні,
Що я народилась в Україні!
Тут все є моє: діброви, ліси, гаї,
Яблуневий сад, трави на долині...

Я поспішаю додому, в Отчий дім,
Де є святі могили, шумлять ясени,
Віддати шану і поклонитись всім,
Зацілувати землю, рідні стежки!..

Іду і все обнімаю від краю до краю,
Де у полі червоні маки цвітуть.
О, як я тебе люблю, мій тихий раю!..
Пишаюсь, що українкою мене зовуть!

Поділитись сторінкою: