Ми пам'ятаємо свободу

Прийшло лихо в злу годину,
Чом йому не спиться.
Лютий ворог цілить в спину,
Бо в очі боїться.

Але встали козаченьки, потемніли зорі,
Вже не мають вороженьки ні життя, ні долі.
І не треба Україну силою лякати,
Бо там люди рідну землю вміють захищати!

Степ широкий, сонце світить
На тії могили,
В яких кляті бусурмани
Життя погубили.

Шлях до дому чи до неба - там не вибирають,
Бо кому куди треба тільки шабля знає.
А дівчина, наче квітка, проводжає й плаче -
Повертайся живий-здровий, рідний мій козаче!

Поділитись сторінкою: