Морана

На дні Борисфену під плином води
Примарливе щастя народу вмирає.
Трухлява колода, лиш мул та піски
І сповідь віків, яку час затирає.

І з тобою, і зі мною,
Вона завжди, вона поряд,
Зупинись лиш на хвилину -
Вмить затягне в домовину.

Морана, забута в віках,
Труха лиш лишилась від тебе.
Ти сіяла холод і страх,
Сконала в воді,
Непідкорена небом.

Прикута до ідола чарами міцно,
Під тихими водами мирно дрімає.
В призначений час все ж
Ступає на берег,
І в ту ж мить в ногах в неї
Все помирає.

Сонце сховалось за хмари,
Блискавка різала небо,
Грім по горах прокотився -
Морана прямує до тебе.
Дощем заливає надію
Побачити сонця проміння.
І більше не жевріє мрія,
І стелиться туга осіння.

Поділитись сторінкою: