Мужня українка

Як і птахам, пілотам-жінккам
Підкоряється небо високе.
Все за мрію дитинства віддам,
Щоб літати у висі, мов сокіл.

Без вагань вибираю цей щлях
І військову присягу приймаю.
Не самотня лечу в небесах -
Я жінок українських вітаю.

Вони ніжні, тендітні, стрункі
І краси всі вершини за ними.
І пливуть мої юні роки
Над думками й ділами земними.

Простір неба - надія моя,
І поблизу хмарки пролітають.
Я із ними, я з ними своя,
І, як птаха, у небі шугаю.

Мамо рідна, матусе иоя,
Я земна, але маю вже крила.
У житті я кровинка твоя
І за ангела поруч ти, мила.

Поділитись сторінкою: