Перше зізнання

Ми мовчимо. Притихли верболози
І опустили віти до води,
Затихли зорі у блаженстві божім,
А місяць стих в передчутті біди.

Мовчазна тиша роздирає простір,
Молотить серце, ніби молотком,
Завмерли звуки на міськім погості,
Птахи замовкли над німим ставком.

Здурів весь світ в мовчазному чеканні
Та плесом ночі вже до нас гребе
І, німоті пручаючись в змаганні,
Почув свій голос: "Я люблю тебе!"

Поділитись сторінкою: