| |
Приспів:
Від себе ховатися в глухі кути не стану!..
Правда болить в моїй душі, топить сльозами...
На цьому шляху я загубив людей не мало...
Дайте мені всіх лікарів, зашити рани,
Краще не стане!.. Краще не стане!..
Краще не стане!.. Не стане!..
Краще не стане!..
Осінь залікує мої рани дощем...
І то плаче не вітер, а моя душа
За тими, кого більш не зустріну я вже,
Ця правда життя і тобі не чужа...
Але, ми пробиваємось крізь хмари,
Як би не боліло - ми тримаємо удари!..
Так для чого я живу, думав, дивлячись на зорі...
Живу - для тих, хто буде поряд!..
Приспів.
І не минула ніч, як закінчилось літо...
На моїй душі - відчай і холодний вітер,
І на згадку - про людей, хто був з нами у той день,
У моїх думках завжди для вас затишно і тихо...
Я знову на краю і дивлюсь, як би не впасти,
Пробирає лють - і вже не дістати щастя...
Ти відчуваєш настрій, ти відчуваєш всі мої симптоми -
Нам краще не стане, чим далі від дому я...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
