| |
Світанки нових епох, роздоріжжя історій,
Ми вийшли з тобою з асфальту, в асфальт і підем.
Нам салютують ліси заміські і всміхаються зорі,
Будемо жити! У пеклі поставимо новий Едем!
Віскі, танго, фокстрот: у Вальгаллі сьогодні свято,
Герої новітніх битв прибули у свій рай.
Бідні сміються до сліз, до сміху ридають багаті,
Будемо жити! Та як, моя мила, мабуть, не питай.
Облуда примарних надій на прийдешні зміни,
Мої револьвери набиті піснями і мрій конфетті.
Ми - втіха солодка, ми - совість цієї сумної країни,
Будемо жити, плекаючи мир на обридлій війні!
Ми знали зі школи, цей світ нам не дасться просто,
Мечі дерев'яні в дитячих руках рубали старий бур'ян.
Вічно голодні, обдовбані й ситі гівном дев'яності,
Будемо жити і бити довіку в любові лункий барабан!
Народження нових зірок, смерть вчорашніх кумирів,
Ми вкрали у літа по пригорщі сонячних днів.
Кордони лягають, діти горять, дорожчають хліб і квартири,
Будемо жити! - Між вієн правічних і перших осінніх дощів! Поділитись сторінкою: 
| |
