Покрова

Що розказував нам батько
Не забуть до скону,
Про Покрову, Божу Матір,
Про святу ікону.
Сарацини підступали
Під мури Царграда,
Хоч відважно бились греки —
Не дали їм ради.

І коли вже воювали
За рубіж останній,
На всеношній святий Андрій,
А з ним Єпифаній,
Його учень, раптом бачать
Прямо перед ними
У повітрі Матір Божу
З багатьма святими.

І коли вже сил у греків
Зовсім не ставало,
Розпростерла Мати Божа
Біле покривало,
Омофор Свій, над їх станом,
Благаючи стиха
Про спасіння того граду
Від біди і лиха.
Підбадьорені святими
Словами молитви,
Вийшли греки з небезпеки,
Не програли битви.

Й нам в родині Мати Божа
Додавала сили.
Богоматері ікону
Ми дуже любили.
І тепер прохаєм часто,
Зустрівшись із горем:
"Покрий же нас, Божа Мати,
Своїм омофором!"

Серед нашого народу
Надія не згине,
Поки молишся за грішних,
Свята Берегине!

Поділитись сторінкою: