Не сходило враницi Сонечко

Не сходило враниці Сонечко,
Щось стукало у віконечко,
Віконечко відчинялося,
Я молода дивувалася.

Прилітала дрібна пташечка,
Чи то пташка-щебетушечка,
Чи то пташка-щебетушечка,
Чи козаченькова душенька...

Ой, устану я ранесенько
Та й умиюся білесенько,
В полі сон-траву я рватиму,
Своєй доленьки питатиму.

Не цвіти, сон-зілля яроє,
Нещасливоє, незронноє
Над коханочком милесеньким,
Козаченьком молодесеньким.

Його рученьки край прученьки,
А ніженьки край доріженьки,
Піском оченьки засипані,
А в головоньках сон-зіллячко.

Ой, не стане дня-годиноньки,
Ні часочка, ні часиноньки
Тебе з поля виглядаючи,
До родини закликаючи.

Ой, устала я ранесенько
Та й умилася білесенько,
Полетіла б я в далекий край
До милого на швидкий Дунай...

Поділитись сторінкою: