Гірчить матіола

У вечірнім саду матіола цвіте,
Ароматом виповнює тишу.
Скільки років пройшло, а здається про те, |
Що ти лиш на хвилиночку вийшов.           | (2)

Що ти ввійдеш ось-ось, усміхнешся мені
І уже не покинеш ніколи.
Будем разом стрічати світанки ясні        |
І плекать аромат матіоли.                 | (2)

За плечами доріг тополина печаль
І підкорені всі перевали.
Ми навчились подругам образи прощать,     |
Та коханим ми їх не прощали.              | (2)

Нас життя течія на пороги несла,
Ми згубили до щастя дороги,
А тепер лише тишу вигойдує сад,           |
І гірчить аромат матіоли...               | (2)

Поділитись сторінкою: