На головну сторінку

Іванові Котляревському


Слова: Микола Вороний 
До мого пісенника: 1 2 3

 
Був один такий час: на важких терезах
Вже хиталася доля Вкраїни,
А вона, наша ненька, стояла в сльозах
В спадіванню страшної хвилини...

По широких степах ще котилась луна,
Марний відгук крівавої січи,
І надходила ніч — непрозора, сумна,
Що мов пугач дивилась у вічи.

Це-не-де серед тиші ще хтось з кобзарів
Грав, неначе прохав на подзвіння;
То не дума була, то був лірницький спів,
Над труною тужне голосіння.

Ніч і тиша сумна присипляла усіх,
Навіть тих, хто і в бoю не гнувся...
Коли раптом веселий, зневажливий сміх
Серед мертвої тиші почувся!

I ззирнулися всі у питанню німім:
Хто б посмів так одважна сміятись,
Коли звикли усі, щоб не вдарив той грім,
I від власної тіни ховатись?

Ще ж у памяти свіжа пoдія була,
Як в неволі сконав Кальнишевський!
Хто ж сваволець, що має одвагу орла?
То сміявся Iван Котляревський!

Він співав і сміявся. I голос його
То лунав соловейковим співом,
То нараз затихав, — і він замісць того
Реготався, охоплений гнівом.

Він до бою не кликав, бо знав, що у сні
Спочиває натруджена сила,
Що по довгій, столітній козацькій війні
Ніч столітня тепер наступила!

Він не плакав, бо серцем прозрів, що народ
Відпочивши від бур лихоліття,
Зрозуміє причини колишніх пригод
I завдання нового століття.

Та він бачив, що люд той не мав голови,
Ща вже пан свого краю цурався, —
Тоді жовч закипала у нього в крови,
I він з панства того... реготaвся!

Так минали літа... І новітні співці
Відгукнулись на голос той дужий;
Засвітились помалу в хатах каганці, —
Прокидався слабий і байдужий.

I збирались один по другім вояки,
I під прапором правди святої
Виростали з землі, шикувались полки,
Чувся поклик: до зброї до зброї!

Не неволя чужа і не сила меча,
Гаслом стало: "освіта й наука";
Проти нападу злого і тьми і бича
Це найкраща в життю запорука!

Та не всі вирушали, відкинувши страх,
Як ті лицарі славні, завзяті, —
Ще багато їх спить, поховавшись в норах,
Ми не бачимо їх на цім святі!

Годі ж спати! Прокиньтесь! Ви спали сто літ!
Мабуть виспались добре, нетяги!
Чи ж сховали в душі ви святий заповіт?
Чи набралися сил і одваги?

День на дворі! Нас кличе новий наш гетьман,
Не гетьман польовий, а культурний, —
Тим гетьманом у нас тепер батько Iван,
Що вказав нам шлях літературний!

Він між нами тепер. Він зібрав нас усіх.
Хто ж на поклик його не озветься?!
Зпоза довгих ста літ чи ви чуєте сміх?
То Iван Кoтляревсьий сміється!
Поділитись сторінкою: FB
 
  ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІСНЮ
[cховати]

Ключові слова: Іванові Котляревському, Микола Вороний
Рік написаня: 1903
Джерело: аудіозапис

Примітки:

Шкільна програма для 10 класу (додаткове читання).

Пісню додано:  21.03.2023
Переглядів: 126

  ЗАПИСИ, MP3, НОТИ Скачати безкоштовно :)

Дізнатися більше
На жаль, до цієї пісні поки що немає жодного файла :(

Увага! Всі матеріали можна скачати безплатно виключно з ознайомчою метою для приватного використання! При додаванні файлів зважайте на авторські права! Щоб мати змогу додавати файли, у Вашому бровзері має бути дозволений JavaScript та відкривання нових вікон!

  ВІДЕОЗАПИСИ, КЛІПИ

На жаль, до цієї пісні поки що немає жодного кліпа :(

  ВИПРАВЛЕННЯ ТА ДОПОВНЕННЯ     ПРАВИЛА!     ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
[cховати]

  Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/songs/4473434.html

 ВХІД
Е-мейл: 
Пароль: 
  Забули пароль?
  
  ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
FB