| |
Думай про своє українське завтра!
О, Тарасе, підкинь мені ще рими!
Росіяни знають чому родилися ми злими!
Ці правдиві твори ще вивчали ми малими!
Провина за Кобзаря лишається за ними!
Борітеся - поборите! - Знає кожен з нас!
У кожного в душі, пам'ятаємо, Тарас,
За нас правда! За нас слава і святая воля!
За гіркую правду буде тільки тяжкая доля!
На оновленій землі ворога не буде!
Скільки літ минуло, а ми знову не забули!
Вибач, ти, мій предок, що розмовляв руснявою!
Не міняйте солов'їну на мову лукавую!
У неволі він писав кривавим пером,
Стояв на своєму, мов гори над Дніпром!
Не буду соромитись злоби своєї!
Скажемо - Спасибі - за спогади Кобзареві!
Приспів:
Вкрай, втома, сльози, вдома... |
Сонце вже не змусить мене посміхатись... |
Біль, ненависть, криваві рани знову... |
Благаю, головне - то додому дістатись!.. | (2)
Як тринадцятий минало я вивчав віршів чимало,
Скажу, як є, але і цього було замало!
Ми мало пам'ятали, в думках своїх блукали,
Робили вигляд, мов за імперців ми не знали...
Як мову нашу забивали забивали,
Як народ наш ні за що знищували...
Думи мої, о-о-о, лихо мені з вами,
Стелитеся на душі тяжкими рядками...
Браття козаки і знову найсильніші в світі!
Як умру, то поховайте, як там, в Заповіті!
Сини України, з повагою схиляюсь!
Так, останнім часом все менше посміхаюсь...
Яке співпадіння - пишу це під свічею,
Шкода, що давно я не пишу на папері...
Був не відмінник і писав я не уроки,
Зошит, ручка, біт, прогулювався по хіп хопу!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
