| |
Приспів:
Я з потягу через перони
Пішки пройдуся до моря,
А в парках шумітимуть крони,
А з Храму Петра гучно дзвонять!
Там діти козацького роду,
Там, сповнений вірою, погляд,
Місто моє, Маріуполь,
Ти чуєш, я поряд!
Яку довжину має лінія фронту,
Ота, що на лівій руці?
Ми років так вісім тому
Святкували кінець...
А що ж тепер маєм в кінці?
На кожнім прилавку є воля,
Надія і віра -
Товари оті, що без цін.
Все інше змішалося з часом,
Який зупинився...
Благаю щоденно, не стій
Колись ми казали: Азов -
Це не екологічно, сіро і брудно.
Тепер на собі символ мужності
Й сили з Азову по світу
Носитимуть люди
І присмак солоного моря
На своїх устах пригадує
Тут навіть птах
І всі виступи крайні,
Але не останні, згадають усі,
Кого об'єднав ДАХ!
Зустрінемось скоро на фесті:
На кожному з них особисто
У стін Драм театру є хрест!
І в людей Маріуполя - місто,
І хай не буває чудес тут,
Зневіриться хтось ненавмисно,
Та промінь яскравий з небес
Каже: це - українське місто!
Приспів.
Спитаю в рандомного я рибака:
Чому наша доля така?
А він посміхнеться і скаже мені:
Та й таке...
Простягне тараньки букет
І я попрямую до Вежі так,
Ніби турист, хоча там бувала не раз
Згадаю дитинства свого халабуду,
Бо зовсім інакша вона у цей час
Далі Порт. Там люди з робіт без турбот:
Чи додому кавун, чи то квіти і торт,
Потім постріли в спину, і збоку, й в упор,
Окупація міста і незламний полк...
Потім відстань і відстані,
Й крики і смерть...
Далі вибухи, пожежі й морок...
Маріуполь - це Україна!
Ми повернемось скоро!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
