| |
Приспів:
Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами, |
І у кожного смуток і біль на лиці. | (2)
Є! Напевно зайві слова,
Тут, або є, або нема на тих плечах голова,
Бо я не буду їхнім радити причалити "брат",
Різним героям наші прадіди кричали "віват!"
Не! Ми не однакові! Я не брат тобі!
Мене плекали в волі, а тебе ростили в вакуумі!
Зараз, як і тоді, діти молять Фатімі,
Ве написано у фатумі.
Як казав мій прадід: Хто із Богом, той не сам!
Дякуйте за волю всіх порогам і лісам!
Тільки не віддайте рідну землю диким псам!
Воля чи неволя, пам'ятай, ти - партизан!
Приспів.
Я ввібрав ненависть з молоком,
Мова має значення! Салам і шалом!
Псячий язик колись вже вигнав моїх предків із хати,
Морив їх голодом, війною, Сибіром, садив за грати,
Ми тепер однакові. Ворг в твоїй хаті і
Просто зроби так, щоб діти не росли у вакуумі!
Секрет весь у тобі, а не в чиємось задумі.
Так написано у фатумі.
Як казав мій прадід: Хто із Богом, той не сам!
Дякуйте за волю всіх порогам і лісам!
Тільки не віддайте рідну землю диким псам!
Воля чи неволя, пам'ятай, ти - партизан!
Приспів.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного радість і сміх на лиці! Поділитись сторінкою: 
| |
