Понад морем, Дунаєм

Понад морем, Дунаєм
Вітер явір хитає,
Вітер явір хитає,
Мати сина питає:
Ой, сину мій Іване,
Дитя моє кохане!
А чи тебе оженить,
Чи у військо урядить?..

Як я тебе колихала,
Усю ніченьку не спала.
Як я тебе зростила,
Сама себе звеселила.
Як я тебе оженю,
Всю родину звеселю.
Як я тебе в військо дам,
Собі жалю я завдам!

Мати ж моя рідная,
Порадонько вірная!
Ісправ мені три труби,
Да й усі три мідяні.
А четвертую трубу
Ісправ мені золоту!

У одну трубу заграю,
Як коника сідлаю.
А в другую заграю, —
На коника сідаю.
А в третюю заграю, —
З твого двора з'їжджаю.
А в четверту затрублю, —
Серед війська стоячи
І шабельку держучи,
Щоб зачула матуся,
До утрені ідучи,
Як голубка гудучи!

Ой, сину ж мій Іване,
Дитя моє кохане!
Ой, коли б же я зозуля,
Я б до тебе полинула!
Якби, мати, я сокіл,
Я б до тебе прилетів!
Рости ж, синку, в забаву,
Козачеству на славу,
Вороженькам в розправу!

Поділитись сторінкою: