Мамина хустинка

Старенька мати проводжала сина,
Стояла і дивилася услід.
Чи може щось забула для дитини...
Молила Бога, щоб зберіг від бід.
Син озирнувсь, затримавсь на хвилинку...
І в пам'яті зринатиме завжди
Та мамина білесенька хустинка,
Як оберіг від горя і біди.

Він підійшов до матері близенько  –
Багато ще хотілося сказать...
Із сумом подивився в очі неньки,
А на щоці – непрошена сльоза...
Вже груша похилилася старенька,
А біля хати вишня розцвіла...
Та може, то не вишенька біленька,
А мамина хустиночка була...

Поділитись сторінкою: