| |
Приспів:
жну неділю
Kожен навколо мене, то Бог,
Навіть, той лох,
Який заливає всім, шо не лох.
Ну ж бо молитись за його совість,
Нам на себе і неньку не пох!..
Кожну неділю
Kожен навколо мене, то Бог.
Моє его говорить мені, шо усі - д'Артаньяни,
А я - стрілець січовий!
Каже слухати, шо говорив, але не закінчити,
Як Микола Хвильовий.
Пам'ятаю, шо его - брехло, мінімум на
П'ятдесят відсотків,
До того ж москальське: не горілку, а водку,
Лляє, не в горлянку, а в глотку срає.
На те, шо важливе для мене,
Для его важливе не моє,
В нас різні герої, я кажу: навколо всі - свої,
Для его всі сповнені гною...
Я часом ведуся, я часом боюся,
Я часом поводжуся, наче раб,
Але щонеділі я гарно вдягаюсь і вирушаю
На духовний парад, бо
Приспів.
Спробуй і ти собі так, вибери день і повір,
Шо навколо не люди, думай, шо кожен це Бог,
І свій день проживай наче Бога ти бачиш усюди.
Шо би ти думав тоді про людину-Бога,
Коли хтось би тебе напрягав? Ти би послав?
Обматюкав? Чи перед ним на коліна став?
Не кажу, шо став би, чи треба ставати,
Та відповідаю, це сильний прікол -
Як знаєш, що перед тобою є Бог всемогутній,
А не черговий балабол. Як бачиш, шо тіло трухляве
І совість гнила, та навколо є дух, що сяє.
Послухає хтось і подумає: він єретик,
Але інший подивиться і пригадає, шо
Приспів.
Кожну неділю зранку я його лишаю вдома,
Беру тільки свого Бога і йдемо шукати
Собі подібних,
А в понеділок знову я, наче пес смердючий,
А люди то дикі звірі - і ось так аж до неділі,
Коли...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
