Коляда про панщину

Говорять нам люди старенькі,
Що були в нас часи тяженькі,
Як панщина тривала,     |
Людей бідних згинала,   |
До землі!               | (2)

На щастя та пора минула,
Коли то в нас панщина була,
Говорять старі люди,    |
Що вже так зле не буде, |
Як було.                | (2)

Та я вам співав би не тої:
Хоч нема вже панщини злої,
Але нужда триває,       |
І всіх людей згинає     |
У троє.                 | (2)

Як тая панщина пропала,
То коршма далі панувала,
Брала в людей достатки  |
І пускала без латки     |
На жебри.               | (2)

Як коршму стали оминати,
Вже люди стали відживати, —
Прийшла війна світова,  |
Гинув нарід, як трава,  |
Задурно!                | (2)

Настала коротка хвилина,
Що легче зітхнула людина, —
Й друге лихо настає,    |
Й криза людям не дає    |
Дихнути.                | (2)

Господар працює до ночі,
Та зиску не бачили очі,
Що посадить, посіє,     |
Все так подешевіє,      |
Що горе!                | (2)

Як в місті щось хоче купити,
Друть шкіру, нема чим платити,
А як хоче продати,      |
То все одно, що дати    |
Задармо!                | (2)

Зарібник роботи шукає,
Як знайде, ледви віддихає, —
Але як часом не знайде, |
Хоч пів світа перейде,  |
Голодний!               | (2)

Так нині всім людям ведеться,
Всім тонко та ще й тонке рветься,
Лиш той, хто гроші має, |
Біди нині не знає       |
Щасливий!               | (2)

Ісусе, Господи Предвічний,
В потребі будь Ти нам помічний,
Від кризи, нужди злої,  |
Від панщини нової       |
Спаси нас!              | (2)

Поділитись сторінкою: