Блюз кавового фусу

По брунатнім піску поповзли
Закіптюжені турки,
То не війни в пустелі,
То кава для нас в пані Франі.
Найшляхетніша з кнайп, –
Тут ні разу не чулося "Мурки".
Тут ми стрілися вперше –
І тут розійдемось востаннє...
Чорна маґія кави,
Біла маґія блюзу...
Прошу вас, будьте, пані, ласкаві –
Отака забаганка смішна –
Змийте так філіжанки,
Щоб не бачити фусу.
Що там доля для нас написала –
Має бути відомо лиш нам...

Вщент закохані в блюз
І до всього на світі цікаві,
Ми палили на свічці
Два пасемка свого волосся,
І збирали той попіл,
І з ним ворожили на каві –
Випадало нам бути удвох...
На два роки збулося...
Чорна маґія кави,
Біла маґія блюзу...
Прошу пані – не смійтеся, Франю, –
Хоч то трохи смішний забобон:
Змийте так філіжанки,
Щоб не бачити фусу.
Що там доля для нас комбінує –
Хай то світить лише нам обом...

Як два серця стрибали
Назустріч усім дивовижам! –
Все цвіло, все гуло,
Не хотілось ні сну, ні спокою,
І летіло життя, як фанера
Над містом Парижем...
А долоня в долоні
Поволі ставала слизькою...
Чорна маґія кави,
Біла маґія блюзу...
Прошу Вас ще за звичкою, Франю –
Хоч тепер то й направду смішне:
Змийте так філіжанку,
Щоб не бачити фусу...
Але що там ще доля майструє –
Вже давно не обходить мене...

Поділитись сторінкою: