Віхола

Віхола віхою, тихою втіхою, білим сном,
Раптом наїхали віхоли звихреним табуном.
Снігом завіяний, вії завіяло, білина,
Ні її, ні мене, зникло все, тільки сива пелена.
Де ти поділася? Все завертілося, збився з ніг.
Може, на полюсі в чортовім колесі п'яний сніг.
В дикому клекоті, білому реготі свист Содом.
Ні землі, ні небес, з покотом світ пішов догори дном.

Приспів:
Хай поміж нас замети і мороз січе,
Крилом своїм окутаю твоє плече.
На вихорі на білому, як на крилі
Тебе, Снігурко, перейму хоч на краю землі.

Круто за в'югою крутить у лютому, аж дзвенить!
Все перепутано білими путами, втратив мить.
Кличу я лебедем, віховім лепетом падав сніг.
А нехай тобі грець! Сипало, ні стежок, ані доріг.
Вилечу з віхоли верхи на віхолі, білограй.
Вдарю острогами понад тривогами - доганяй!
Як би там віхола люто не дихала всім на зло,
Я тебе перейму, ластівко, хоч всю землю замело.

Приспів.

Поділитись сторінкою: