Під Маджентов

Гей у полі, у полі,
Там літають соколи.
Летя, літають, сумненько гукають,
Аж у мене серденько болить.

Ой, серденько, ой, серденько,
Чого ж тобі тяженько?
Канони грають, кулі заспівають,
Най ти буде радненько.

Буде, буде радненько:
Буде рано-раненько
Сонце сходити - перестанеш жити...
Гуляй, гуляй серденько!

Ой, сонечко сходило,
Туманами си вкрило.
Канони грали, кровйов розливали,
Аби се не дивило.

Подиви ж ти си, мати,
Та на наші кабати:
Вся кабатина - то кров, то калина, -
Ци-с м'я годна пізнати?

Ой пізнаю, пізнаю:
Лиш одного тя маю -
Одного сина - красний, як калина.
Ти, як калина в гаю.

Ой, бо в гаю калина
Не для нього зацвила;
Гей, цвила, цвила висока могила -
Твому сину дружина.

Ой, дружина ж то, ненько!..
Завтра рано-раненько
В шовковій траві, зеленій мураві
Поклонюси низенько.

Поклонюси до свого
Гетьмана молодого
Гетьмане-пане, звінчай же ти мене,
Козака молодого.

Буду тя вінчати
Там, де дзвонять гармати,
Ой, буду, сину... - Гину, пане, гину!
Гей не плач, моя мати!

Поділитись сторінкою: