Думкою лину

Неначе білий сон, той ранок у маю:
Мовчазно похапцем зібрався,
Пішов у світ, немов у гості - без жалю,
А доля вибрала — назавжди.
Зашелестіли липи навздогін,
Зоря замерехтіла рання,
Свята молитва, як невдач заслін,
І сльози замість слів прощання:
"О, сину, сину мій!.."

Приспів:
Птахом із вирію,
Думкою лину я...
Вклонюсь низесенько
Землі батьків.
Пахне вона мені
Мами хустиною,
Медом і полином
Дитячих мрій.

Шляхами перехресними блудив,
Безвістям душу ніч вражала —
Хоч вишню мамину на чужині зростив,
Та у житті чогось не вистачало.
Сміється день в вікні калиною -
Хай благодать небесна не минає!
На висоті польоту лебединого
З України пісня долинає:
"О, сину, сину мій!.."

Приспів.

Поділитись сторінкою: