| |
У димне марево закутаний,
Мій сон забився в тінь,
Блукаю стежками забутими
У пам'яті моїй,
І тими світлими дорогами
Наповнене усе,
Живими крилами високими
Мене туди несе...
Заховані мої під шкірою,
Всі символи чуття
Ні вбити, ані взяти силою –
Немає покриття...
Я зупинятимусь у кожного
Знайомого вікна -
Там можем бути, бути можемо,
Але, на жаль, у снах...
У кожнім небі,
У кожнім небі сонця слід!
Воно без тебе
Не хоче дарувати світло...
Зникло моє світло прикре...
Падаю! Падаю вниз!
Падаю! Ховаюсь від сліз!
Про тебе... Від тебе...
Віднині тільки вниз!
Для нас ласкавими іудами
Є вимощений шлях,
Розкидані по всіх усюдах ми,
Загублені в словах,
І я тягнутимусь, скривавлений,
Прорвусь крізь нетрі всі,
В мені лишилися лиш напрями,
У тебе ж – манівці...
У кожнім небі,
У кожнім небі сонця слід!
Воно без тебе
Не хоче дарувати світло...
Зникло моє світло прикре...
Секунди й метри розрізані навпіл,
Все сказане, мертве, живе у три крапках,
Сучить порожнеча сухими очима,
Хоч ззовні це втеча, всередині - злива.
Проходять повз мене вогні й обличчя
І вітер нестерпний назад мене кличе
Туди, де лишилися губи і руки,
Туди, де ніколи не зроню ні звуку,
І ціль - неслухняна, і дихання - лажа,
Я прагнув сюди, повертався назавжди!
І наживо ріжуть секунди і метри,
Живим повертався для того, щоб вмерти!
Падаю! Падаю вниз!
Падаю! Ховаюсь від сліз!
Про тебе... Від тебе...
Віднині тільки вниз!
Віднині тільки вниз!
Віднині тільки вниз! Вниз!
Віднині тільки вниз! Поділитись сторінкою: 
| |
