| |
Місяць танув льодом по воді,
Згадками картин тієї ночі...
Дівчина з очами у вогні
Розтопила небо... Вона хоче
Мати крила білі, як печаль,
Щоб летіти пташкою до гори.
За спиною ніч, та зазвичай,
Вона зовсім скоро догорить...
Приспів:
І нехай усі зорі
Стануть нам шляхом
В невідданий край!
Я б тримав твої долоні,
Ти у серці своєму
Відкрила мій рай!
Повернись, я зачекаю!..
Та не знаю
Чи вистачить днів у житті,
Бо я не маю тих крил,
Що ти так мрієш і хочеш собі...
Кожен погляд залишає слід,
І коли знялась її вуаль,
Дівчина з очами у вогні
Спрямувала зір в безкраю даль...
У воді бездонній загуло,
Мрія у нескореній душі,
Мало мати крила за спиною,
Ланцюгом прикутою до землі...
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
