Воїн Перемоги

Мати сина проводжала
У дорогу на війну,
До хустини жменю вклала
Рідної землі йому.

Пригорнувши, говорила:
Повернись, дитя, живим!
Довго сльози потім лила
І журилася за ним...

День за днем... Вже рік минає...
Мати сина свого жде...
Хуртовина завиває,
Звістку синову несе:

Я загинув в чужім краї
І лежу в сирій землі.
Горе серце мені крає,
Як же зимно на душі...

Ви не плачте, моя Мамо,
Що поліг я у бою,
Захищаючи Вкраїну,
Що додому не прийду...

Я дощем весняним стану,
Шовковистою травою,
Посміхнусь Вам з неба, Мамо,
Я Веселкою - Весною!

Поділитись сторінкою: