Йде Семен утомлений

Йде Семен утомлений
Із поля додому,
Несе косу, болят крижі,
Не легко самому...

Працював він, тяг косою
Від рана аж досі,
Але за те, Слава Богу!
Полягали покоси.

Слава Богу! Семен шепче,
Домів поспішає,
Он і річка,
Він на кладку
На хитку ступає.

Не встиг Семен через кладку
Перейти помало,
Чує, діти закричали,
Одно в воду впало.

Так він довго не думає,
Косу ген кидає!
І в ту річку каламутну
Як був поринає.

Хоч у річці жовтим валом
На него валиться,
Але встиг Семен до берега
З дитиною добиться.

Слава Богу! Семен шепче
Що жива дитина!
А чия це? Глянув! Крикнув!
Впізнав свого сина!

Поділитись сторінкою: