Усміхнись, красуне чорноброва!

А душа сплітає віночок з барвінку
І небо сипле в долоні зорепад,
Вінчає пишні коси в українки -
Вона цвіте немов троянда в снігопад!..

Усміхнись мені, красуне чорнобрива!
Нехай надивлюсь на твою ніжну красу!
Ти своєю вродою мене полонила
І вабиш мене зустрічати весну!..

Я прошу!.. O, скажи, чи любиш ти мене?..
Чи подобаюсь тобі, лебідко люба?..
Поглянь, як навкруги весна цвіте!..
Як біла берізка тягнеться до дуба!..

О, скажи, чи трішки милий я тобі?..
Чи підеш за мене заміж до вінця?..
Подарую тобі Всесвіт, зорі ясні,
Бо я тебе люблю!.. Ти є моє життя!..

Розквітає вишневий сад білим цвітом,
Радіє соловей, співає для душі,
Запрошує нас в оксамитове літо,
Щоб з тобою повінчали долі свої!..

Поділитись сторінкою: