Ще не осінь…

Вже павутинки у волоссі,
І сум-печаль в очах святі...
Та ще не осінь, ще не осінь –
Я цілував би очі ті...

Не нарікаю і не плачу,
Не ображаюсь, не кляну –
Тебе одну у снах лиш бачу,
І в них люблю тебе одну.

Я долі ще не раз пробачу,
Що час сплива за роком рік –
Лиш уповаю на удачу,
Що ти подивишся в мій бік.

Заб'ється серце, затріпоче,
Полине пташкою увись...
Не відводи від мене очі,
Благаю – тільки подивись.

І світ заграє веселково,
Хоча ні спокою, ні сну...
Лиш не мовчи, скажи хоч слово,
Бо я люблю тебе одну.

Ті почуття куди подіти?
Святе тепло – рука в руці...
Ще буде рай, і буде літо,
І ти, прекрасна, в світі цім...

А як той час таки настане
Вступати в осінь золоту –
Розвіють вранішні тумани,
І сум, і жаль, і самоту...

Життя чудове й незбагненне,
Таке, як в юності колись...
Благаю, просто глянь на мене,
Мені очима усміхнись...

Поділитись сторінкою: