Балада

Часом як стисне подихом груди 
Затягне шворку німою рукою: 
"Все в тебе буде: дім і любов, 
Тільки ніколи не буде спокою!" 
Кармічний вирок за миттєву слабість 
Вріжеться в душу болем народу 
Рветься на волю, рветься із тіла, 
В даль, у безмежну погибель-свободу. 
Не змити кров'ю, ані сльозами 
Живими віршами не замолити 
Не вирубати сокирами 
Багатством-дарами не задурити. 
Гартований смертю, важчий з віками 
Молоді душі затер до дір, 
Ніякі люди - Сто чортів з вами! 
Гей, хлопці з лісу, спускайтеся з гір! 
Підемо, підем. Та й погуляєм 
Червоного півня пустим над дахом 
Заведе пісню, а ми її знаєм 
Байдужі очі обійме жахом. 
- Гей, хлопці з лісу! У відповідь - тиша 
Тіла лягли в землю, душі злетіли 
Знов стисне груди, спасіння в поетах 
Бо Чорні гори осиротіли. 
Вічність надасть словам охорону 
Завтрашня слава інших зігріє 
Я знаю ми виживем крізь заборону 
І збережене сім'я знову посієм. 
Я знаю ми виживем, змовкніть трембіти 
Залізне терпіння ніколи не трісне 
І коли прапор честі візьмуть наші діти 
Радісно й свято народиться пісня. 

Поділитись сторінкою: