Одна

Вона, як квітка, розквітає раз у рік,
Вона лежатиме, не розмикаючи повік,
Вона мовчатиме про почуття весь вік
І не жалітиме за тим, хто вчора втік...
Їй заважатиме музика гучна,
Їй даруватимуть все те, чого нема...
Їй говоритимуть: "Чому така сумна?" -
Про це не зна ніхто, лише вона...

Приспів:
Вона, одна...
Вона, не буде сама,
Бо він відчує:
Життя без неї - не життя...

Її обличчя не міняє час,
Її краса іще не раз здивує вас,
Її поезія не для сірих нас,
Не для буденних і бездушних мас.
Він прибіжить до неї із слізьми,
Він утече до неї із пітьми,
Подзвонить він до неї в час зими
І в темряві загубляться вони...

Приспів.

Вона, як квітка, розквітає раз у рік,
Вона лежатиме, не розмикаючи повік,
Вона мовчатиме про почуття весь вік
І не жалітиме за тим, хто вчора втік...

Приспів.

Поділитись сторінкою: