Сніг

Під снігом блукаючи, вірю у щастя,
По крихтах збираю його між облич,
Сміюся і плачу, радію завчасно,
Бо крила розправив, пірнувши у ніч.
Лиш десь незнайомо всміхнеться сльозинка
І гляне з-за спини, чомусь, вслід мені.
Я піду додому, чекатиму взимку
На щастя хвилини з тобою чи ні.

Сніг, вкотре сніг за вікном
І в мені він породить лиш крик.
Зраджений снігом, по світу блукав,
Зраджений снігом, я щастя шукав,
Зраджений снігом, що мав, те втрачав,
Тебе я кохав.

Сніг крапле слізьми з облич,
Сніг знов веде мене в ніч,
Ти запалила свічу і вже я,
Мов метелик до світла,
До тебе лечу крізь сніг.

Зраджений снігом, по світу блукав,
Зраджений снігом, я щастя шукав,
Зраджений снігом, що мав, те втрачав,
Тебе я кохав.

Поділитись сторінкою: