Зимовий романс

Холодний поцілунок снігопаду
Теплом розтане на губах твоїх,
В турбот тебе сьогодні я украду,
Хай сніг летить мереживом до ніг.
Хай сніг на коси сипле сивиною,
Неначе символ вічного часу,
Я посміхнусь, печаль твою загою,
Зітру скупу непрохану сльозу.

Пережили разом ми стільки лиха,
Думки про те, уже важкий тягар,
Поглянь: зимова казка біла, тиха,
Немає в ній минулого примар.
Перевертає душу лише спогад,
Давай разом про нього помовчим,
Ми все пройшли, ми як раніше поряд,
І сніг летить, невпинний пілігрим.

Сніжинки білим вистеляють простір,
Ну ось, прийшла і ще одна зима,
Не будем рахувати, яка поспіль,
В кохання віку взагалі нема.

Поділитись сторінкою: