| |
Приспів:
І за синім океаном чути голос,
Що блукає із вітрами на краю...
Між знайомими словами
Та безсонними ночами
Рідний дім у голосі я впізнаю...
Де б я не був, заплющую очі
І чую голос мами, відчуття сильніші,
Ніж коли стою посеред храму.
Всі трагедії великі стають,
Як маленькі драми. Там, де були крові
Плями, полишались тільки шрами...
Де б я не був, заплющую очі
І чую голос тата, це вже назавжди
Зі мною з моєю сестрою і братом.
Якщо сьогодні я прокинувся,
Значить сьогодні свято,
Можна мене забрати з дому
Та мій дім не забрати!
А ті хто спробували і принесли
Сюди смерть і розруху,
Ті розчинились в цій землі,
Бо дізнались про силу духу,
А земляки, що назавжди
Залишились на полі бою -
Безсмертні, допоки голос
Про них лунає луною...
Приспів.
Де б я не був, заплющую очі
І чую голос дружини, дорослий
Це коли сімейні цінності стали святими!
Можуть згоріти хоругви,
Можуть розбитись крижалі та бути
Новій сім'ї на місці старої печалі!
Де б я не був, заплющую очі
І чую голос дітей. Нам треба робити
Більше нових і кращих людей!
Для них ми будемо батьками,
Вони для нас вчителями того,
Як мати менше упереджень, більше ідей,
Ідей про те, що ми сильніші,
Ніж ми знаєм про себе, але аби це пізнати
Нам цих випробувань треба.
Не помилялось раніше небо
І не схибить тепер!
Не помирає етнос, доки його голос не вмер!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
