Осінь

Загублена осінь...
Чому я тут досі? - Питаєш ти.
Вже листя в конвертах,
Минуле все стерте до весни...

Як закрита пташка тебе манять хвилі,
Ти дивишся на небо, на горизонт,
У тобі знов народжуються мрії,
Думки твої знов б'ються в унісон...
Днем за днем марнуєш, ти живеш чи існуєш?
За обрієм чекає літній запах дощу,
Але тримають речі, які так цінуєш.
Я скоро прийду!..

Приспів:
Загублена осінь...
Чому я тут досі? - Питаєш ти.
Вже листя в конвертах,
Минуле все стерте до весни...
Загублена осінь
Крізь жаль мене просить:
Мене обійми!..
Бо їй так самотньо...
Що хочеш завгодно,
Тільки не йди!..

Ти візьмеш в свої руки старий календар,
Багато днів у нього ти собі відібрав,
Покинув все в минулому та знову збрехав,
Буденність залишає за собою тягар...
Тягар, який не змиють осінні дощі,
Вони немов привітні, але трішки сумні,
Опалим листям осінь тебе знов спитає
Та відповідь знає...

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: