По лезу бритви

По лезу бритви іду... Спочатку...
На спині — лиштви, від крил остатки.
Відтяті крила — не полетіти.
На їх могилах — зів'ялі квіти.
Під лезом бритви — діра безодні.
У мозку титри: "Впадеш сьогодні".
Слова пророчі душі не ранять,
Бо сині очі так щиро манять.

Приспів:
Над лезом бритви, мов грім, несеться
Відлуння битви думок і серця.
Душа ж всесильна сльозу ховає,
І вперто крила з надій зшиває...

На лезі бритви душа врятує.
Слова молитви Господь почує.
Хай ноги зраню, та вірю вперто:
Снага кохання всі болі стерпить.
За всі страждання душі воздасться
Палким коханням, нестримним щастям.
Слова молитви сягають неба.
По лезу бритви — іду до тебе...

Приспів.

Поділитись сторінкою: