Крижана

Мабуть не ти, мабуть не я,
Мабуть це всі її слова
Злітали до стелі в холодній оселі...
Вірить вона, що прийде весна,
І квітами вкриється земля
Серед пустелі, її пустелі...
Її пустелі...

Приспів:
Вона, неначе крижана,
Розтане медом на губах...
І може не його вина,
Але зриває знову дах!..
Вона на ранок знов сама,
І не злічити вже вина,
Та не дарма
Чекає його у вікна...
Та не дарма
Чекає вдома у вікна...

Мабуть не ти, мабуть не я,
Мабуть ілюзія моя
Лишилась у скронях,
В її долонях...
І знову на мить
Крізь сотні облич
Він бачить очей її блакить
Там, де безодня...
Лише безодня...

Приспів.

Поділитись сторінкою: