| |
Добре цього літа не застав мій дідо,
Тільки з поля вітер колихає хвіртку...
Болю - нема ліків, часу - нема ліку,
Носять мамі квіти всиротілі діти...
Випалені храми, коні із плугами,
Бавляться життями пани із царьками
Сплять поміж ґрунтами доньки із синами
Затуляють землю своїми руками...
Приспів:
Моє небо горить, горить!
Я за нього - гори, гори
За стежки свої і двори,
І за посмішки дітвори!..
Мою землю болить, болить...
Я за неї - мури, мури
За стежки свої і двори,
І за посмішки дітвори!..
Шкода цього літа не застав мій дідо,
Твоя грушка, рідний, розпускає віти,
Зберемося в квітні, будемо радіти,
Розмалюєм хвіртку в соняхи й блакиті!..
Хата з килимами, рідні за столами,
Доньки із синами, сльози щастя мами!..
Нашими дворами діти з колядами,
Твою хату, діду, з неба воїн тоді
Затулив руками, заховав снігами...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
