Віднеси мене, пташко

Я не знаю достоту, чи існує мій дім,
Якщо так - що лишилось у ньому?..
І чи стіни мене упізнають? А втім,
Віднеси, мене, пташко, додому!..

Мов Івасик-Телесик, на крилах твоїх
Я забуду про страх і утому.
Чи залишився там бодай хтось із моїх?
Віднеси мене, пташко, додому!..

Чи судилось діждати нової весни,
Чи здолає зима - невідомо...
Це так страшно - півроку не бачити сни.
Віднеси мене, пташко, додому!..

Я готова летіти і вдень, і вночі,
Зуби зціпивши аж до судоми.
Я і досі в кишені ховаю ключі...
Віднеси мене, пташко, додому!..

Хто спроможний відміряти міру страждань,
А чи болю вагу питому?
Обіцяю - це буде останнє з бажань!
Віднеси мене, пташко, додому!..

Не лякайся цих тіней і згаслих зіниць
На моєму обличчі блідому.
Поклади мене, пташко, прошу, горілиць
На порозі, як вернем додому...
Додому...

Поділитись сторінкою: