Час

А час іде, а час спливає...
Куди?.. Куди?.. Туди, де мла...
Де ніч на зиму повертає,
Де в небі зірочка мала...
І хмари білі, як простиня,
Як дідуган на схилі літ...
Там ніч морозна синя-синя,
Там в сріблі білому граніт...

Час невблаганний. Без зупинок
Він проклає собі шлях
До приймочок і до тичинок,
До нових весен на полях...
А по дорозі губить миті,
Великі скриньки і малі.
І рядна, і серпи у житі...
Й летить, летить, як журавлі...

Він залишає купку хмизу,
Листок з барвінку і з беріз...
Голубку білу, поруч сизу,
І вервичку із неба сліз...
Він лиш ступив - і враз не стало.
Все нове, нове кожну мить...
І серце враз закалатало -
Ось і донині там щемить...

Ось і тепер воно у стресі
Від цих подій, що тіло рвуть...
Бо нині в Харкові, Одесі
Невтомні руки в дзвони б'ють.
Бо час біжить, а бій триває,
А горе множиться "на раз"...
Та наше серденько кохає,
Бо воно міцне, як алмаз!..

І кожна мить така остання,
Така тендітна, як роса...
І ця трава, і осінь рання,
І ця божественна краса...

Поділитись сторінкою: