| |
Боже, скільки нам іще гребти в океані,
Де хвилі твої клюють наші хребти?..
Боже, скільки нам іще брести по
Замінованій дорозі, залишаючи хрести?..
Боже, скільки нам іще молитв із очей
Неуловимо лить?.. Скільки нам іще спалить
У вогні для тебе хат і збудувати сірих плит?..
Боже, скільки нам іще терпіть?
Подивись, тече по тілу кров солона, а не піт!
Боже, скільки нам іще тремтіть за дітей,
Що від сирен прокинулись, не від трембіт?
Боже, скільки нам іще сіток,
Може все наше життя - лише відос твій у тік-ток?
Боже, я тримаю твій квиток:
Він у грудях моїх б'ється — дякую за біток!
Приспів:
І я не читаю — кричу,
І все виливаю на лист...
І благаю Тебе: Почуй!
І гукаю Тебе: Спустись!
І я заряджаю свій вірш,
І все римами плачу...
І гукаю Тебе: Спустись!
І благаю Тебе: Почуй!
Сину, так болить тобі, проте я точив
Тебе, як камінь, щоб отримати шедевр.
Сину, та камню сил не вистача зрозуміти
Скульптора, який б'є його весь час.
Сину, щоб ти захотів свободи, —
Біля кордонів твоїх посилив сволоту...
Щоб ти знав, яка сила в тобі є, —
Я наслав на тебе зграю збожеволівших гієн.
Сину, щоб почув своїх дідів, — прогримів
Тобі снарядом, та я того не хотів.
Сину, закурив вогнями дим, щоб побачив ти
Нарешті свій забутий рідний дім!
Сину, щоб ти знав де рідний край, —
Дав диявола сусіда, тому не жалій — карай!
Сину, щоб помітили ліхтар — потрібна темнота!
Приспів.
А я не читаю — кричу,
І все виливаю на лист...
І благаю Тебе: Почуй!
І гукаю Тебе: Спустись!
А я заряджаю свій вірш,
І все римами плачу...
І благаю Тебе: Молись!
І гукаю Тебе: Почуй! Поділитись сторінкою: 
| |
